ФК «Львів» - ПФК «Олександрія» 1:1 (0:1)

24 травня. Добромиль. Стадіон «Княжа Арена». 1600 глядачів. 21 градус. Делегат ФФУ: Анатолій Кескюла (Павлоград).

Арбітри: Сергій Даньковський, Ярослав Куш (Івано-Франківськ), Юрій Кир’янов.
Резервний арбітр: Ростислав Пузанський (Львів).

ФК «Львів»: Марущак, Гальчук (к) (Чапко 46), Леонідов, Романюк, Ільків, Даньків (Ференц 60), Г. Баранець, Ханас (Худзік 46), Теплий, Панас (Горецький 73), Чепурненко (Козьбан 61).
Запасні: Радь, Козак.
Головний тренер – Степан Юрчишин.

ПФК «Олександрія»: Шевченко, Куций, Первак (к), Запорожан, Тарасенко, Гітченко, Прокопов (Лисюк 72), Гончар (Чередниченко 90), Пономар (Нікітін 46), Шупік, Буличев (Казанюк 88).
Запасні: Білокінь, Цимбал, Колесник.
В.о. головного тренера – Юрій Букель.

Голи: Баранець Г. 80 - Пономар 23.

Попередження: Г. Баранець 8, Романюк 31, Теплий 81 - Гончар 22, Гітченко 40, Шевченко 54, Первак 57, Лисюк 90+2

Вилучення: Лисюк 90+2 (за нецензурний вислів на адресу арбітра)

Потопаючий переважно мутить воду… І хто б міг сподіватися подібного від «Олександрії», команди, яка перебуває у «золотій середині» та зазнала тренерської зміни. Хоча, як показала гра, нічого наднесподіваного у цьому не було. Олександрійці дивилися доволі колоритно. Юрій Букель налаштував команду на потрібний результат і підопічні були близькими вивезти з Добромиля комплект очок.

Львів’яни, хоча й фаворит, але з «короткою» лавою резервістів. В додатку, фініш сезону несе за собою букет «крутих гірчичників». Першим «відзначився» Борис Баранець (одна з перших скрипок в ансамблі Юрчишина отримала восьмий). Тож два відповідальних поєдинки провідний півоборонець команди відпочиватиме. Хоча дуже важко гравцеві дається подібний відпочинок. До того ж Борис не з тих, хто звик у такий спосіб бити байдики. На трибуні стадіону хлопець не знаходив собі місця. Горів бажанням допомогти колегам, але можливості такої не мав. Ще один гравець основи був відсутній: «опорник» Валерій Федорчук (у складі національної «молодіжки»). Тож тренеру Юрчишину не позаздриш. А ще газон, після дощу, не сприяв розвитку атакувальних дій.

Та попри ці негаразди господарі розпочали матч на високих швидкостях, але у перші двадцять хвилин гри нічого корисного поблизу воріт Шевченка не створили. Не ладилась командна гра і не знаходилось людини, котра б взяла на себе роль лідера. Гальчук пробував, але його турбувала нога. Тому й не вийшов на другий тайм. Григорій Баранець опинився під пильною опікою оборонців і без належної підтримки партнерів. Форварди Теплий і Чепурненко втратили гольовий смак. Тож команда опинилася у непростій ролі. Доводилось навіть відбиватися.

Гості команда без зірок, але набрали сміливості і почали загрожувати воротам господарів. Пономар завдав удару, але несильного і м’яч опинився в руках Марущака. Згодом Запорожан подав два кутових – Мар’ян кулаком загрозу відвів. Запам’яталися два дальні удари Тарасенка і Буличева. Після виконання штрафного Прокопов потурбував Марущака. М’яч прямував під поперечину. Проте воротарська реакції підказала Мар’яну, що в таких випадках треба робити – швидкий стрибок і на обличчях олександрвіців розчарування і заздрість. «Олександрія» могла розпечатати ворота ФК «Львів».

Однак у наступній атаці гостей, навіть такий досвідчений кіпер, яким є Марущак, капітулював. А все почалося просто. Львів’яни «обрізали» на половині суперника м’яч. Ільків «дозволив» себе обіграти фланзі Шупіку і Євген прострелив на дальню стійку, де на м’яч очікував Пономар. Денис миттєво зметикував, що до чого і підставив ногу під «снаряд». Марущак кинувся рятувати ситуацію. До м’яча дотягнувся, однак ворота не вберіг. Таким чином львів’яни пропустили перший гол за останні шість матчів, а Марущак «розлучився» із «сухою» серією, яка нараховувала 833 хвилини.

ПФК «Олександрія» нині, на жаль, не такий імпозантний денді, щоб його боятися, але господарі опинилися в ігровій кризі і не могли супернику щось конкретне протиставити. З тренерських лав часто доносилось : «Що ти там робиш?» - слова Юрчишина, а після кожного виграного епізоду, Букель по-батьківськи нагороджував своїх - «Відпочинь!»

На завершення першої половини Гончар з-за меж карного майданчика гарматним пострілом вирішив ще раз потурбувати львів’ян. На щастя, для господарів м’яч просвистів поруч з правою стійкою.
Зміна сторін поля спричинила зміни у складі ФК «Львова». Замість капітана Любомира Гальчука вийшов енергійний Сергій Чапко, а Ханаса, який невдало приземлився на траву після боротьби за м’яч, поміняв прудконогий Павло Худзик. А ще, справедливі слова критики, які почули в перерві львів’яни на свою адресу, подіяли і стали хорошим адреналіном. Команда дещо перебазувала гру, хоча і вперто розвивала свої атаки навколо центральної вісі. Проте фланги вперто відпочивали. За таких умов важко впоратися з одинадцятою оборонців, яка за першої-кращої нагоди «тягнула волинку». Кожне падіння олександрійців супроводжувалося тривалим …спочинком на траві. Арбітру матчу доводилось часто «лікувати» гравців у зеленій формі «гірчичниками». Дісталося багатьом. Навіть воротареві, а в кінці гри Антон Лисюк побачив перед собою додатково червону картку.

Однак творити завжди важче, а ще й сили у такий момент втрачаються швидко. «Олександрія» була усім задоволена, ФК «Львів» навпаки, тому й шукав свого шансу.

Гра не змінювалась, але гостроти не додавалося. Козьбан, який поміняв Чепурненка мав нагоду відквитати гол. Та заміть удару по воротах, відпасував м’яч у боротьбу, де нікого не було з гравців у білій формі. Худзик виходив на побачення з Шевченком – схибив. Згодом Павло красиво у падінні пробив, але знову неточно.

Гості навпаки. Були незворушні як граніт. І могли ще забити. Ільків вдруге помилився. І Запорожан міг тріумфувати. Однак шкіряна куля просвистіла над воротами. Вистріл Нікітіна в «молоко». Козьбан туди ж.

«Невже Львів не відіграється?! - здивовано шуміли трибуни. Це вже не жарт, щоб програти у рідних стінах. Господарі після антракту «запоровши» кілька моментів, таки витиснули з мінімуму максимум. Молодчина і красень Григорій Баранець не побоявся взяти (шкода, що тільки в одному епізоді) гру на себе. Немов альпієць на лижах обійшов трьох суперників і з-за меж карного майданчика, злету правою невідпорно пробив. М’яч зі свистом влетів у притиру з лівою стійкою в сітку воріт. Улов вдався на славу і заслуговує на звання кращого гола. Григорій подарував колегам надію. Був час вийти вперед, але з можливостями і виконанням гірше.

Переможну крапку на користь львівської команди міг поставити Теплий. Однак після подачі кутового Олег відправив м’яч за ворота.

ФК «Львів» отримав строгий урок, коли гравці не мають права стоячи чекати на передачу від партнера, за м’яч треба боротися. Інакше про перемоги можна забути.

Лідери-суперники допомогли львів’янам зійти на друге місце, але як говориться у приказці: на товариша надійся, але й сам працюй.

Післямова

Юрій Букель (в.о. головного тренера ПФК «Олександрія»):

- Обидві команди показали хорошу і якісну гру. Вважаю, що очко у такому принциповому поєдинку ми здобули заслужено. Ніхто не хотів поступатися. Перед грою я попереджав своїх, що ФК «Львів», на мій погляд, найскладніший і найсильніший суперник з посеред усіх команд першої ліги, Тому не даремно львів’яни посідають таке високе місце у турнірній таблиці.

Степан Юрчишин (головний тренер ФК «Львів»):

Усі могли пересвідчитись, яким важким виявився для нас цей поєдинок. На жаль, у нас доволі коротка лава запасних, а ще з різних причин ми не могли задіяти Бориса Баранця і Валерія Федорчука. До того ж нам протистояв гідний суперник. Моя команда завзято боролася, хоча окремим гравцям не вдалося знайти себе на полі. Та заміни не пішли команді на користь. Та попри усі негаразди вважаю результат нинішнього матчу закономірним. Ми дуже хотіли перемогти, однак не вдалося. Безперечно, шкода втрачених очок, але до фінішу залишилося ще п’ять турів, постараємося наверстати втрачене. Від останніх матчів багато що залежатиме».